Вчинок милосердя для тіла ближнього: нагодувати голодного

У Церкві переживаємо Ювілейний Рік Милосердя. Папа Франциск закликає нас, християн, заново замислитися над вчинками милосердя заради пробудження совісті на потреби бідних.
Роздуми над дієвим милосердям також мають на меті допомогти нам все глибше входити в серце Євангелія, де жебраки мають привілей Божого милосердя.
В кінці життя нас чекає суд з нашої любові, – говорив святий Йоан від Хреста. Досить нескладно любити думками, словами, бажанням. Чин милосердної любові іноді дуже багато вимагає. Особливо коли необхідно проявити любов до когось, кого не люблю. Такий чин також вимагає зречення від надмірної любові до самого себе і своєї прихильності до земних благ. Проте і цього мало.
Поки не ввійду в логіку Євангелія, згідно з якою кожна людина – дитя Боже і моя сестра або брат у Христі, не зможу проявити істинної любові і милосердя.
Заради того, щоб по-справжньому любити, необхідно відкрити тотожність християнина, який живе в Бозі та Його благодаті. Потрібно постійно об’єднуватися з Христом. Тоді стануть простими слова: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6, 36).
Хтось може допомогти бідному з жалю, а навіть з презирством до нього, проте без любові… не можна ж кинути людині щось, як собаці (хоча, на жаль, є люди, які до собак ставляться краще, ніж до ближніх, навіть до рідних…).
Чи є сьогодні голодні люди поруч зі мною? Складно однозначно відповісти! Можливо, їх не бачу, не хочу бачити, адже часу занадто мало, щоб займатися іншими. Нехай самі дбають про себе!.. Втім, здається, що в нашій країні немає голодних… Проте даю гроші на потреби «Карітас», кидаю свій надлишок, а іноді справжню жертву, в храмову скарбонку для бідних – нехай допоможуть в далеких країнах.
Дітей сусіда пригощаю чимось смачним, одиноким та особам літнього віку допомагаю, хоча іноді здається, що це не моя справа… Спокуса бути милосердним і добрим лише частково або напоказ.
Голод стосується також почуттів, щирості, прощення, часу, близькості, а насамперед любові. Хочу побачити Тебе, Христе, в тих, хто голодний! Який Ти покірний, що дозволяєш мені Тобі дати їсти і обіцяєш за це Небесне Царство (пор. Мт 25, 34-35)
О, щоб дано мені було в Небі разом з усіма моїми сестрами і братами у вірі запитати у Ісуса з подивом, проте повним радості: Господи, коли ми бачили Тебе голодним? Невже все, що ми зробили ближньому, Тебе влаштувало? – Дійсно так, адже це таємниця Божого Царства!
о. Ян Твардовський, написав: “Спішімо любити людей, так швидко відходять…”
За матеріалами: http://kmc.in.ua

Comments are closed