Вчинок милосердя для душі – наставляти грішників

Трапляється, що людина робить неправильні вибори, ми це бачимо і ніяк не реагуємо. Може бути, він робить це не зовсім свідомо. Якщо маленька дитина, граючись, бере ножа, то, без сумніву, батьки зобов’язані миттєво реагувати.
Дорослішаючи, люди не перестають робити помилок. Відповідальність за інших не обмежується тільки відповідальністю за близьку рідню. Якщо людина росте, росте список його ближніх. Спочатку це мама і тато, а потім брат, сестра, сусіди, лікар, однокласники, продавець, знайомі… Допомагаючи іншим уникати повторення помилок, ми оздоровлюємо своє оточення.
У першу чергу потрібно відводити від гріха тих грішників, які належать до Церкви. Їм зазвичай більш близькі поняття “гріха” і “провини” у сфері порушення не тільки якихось релігійних норм, а й природного завдання людини уникати самознищення.
Словосполучення “наставляти грішників” може викликати в нас образ арбітра моральності, який загрожує іншим пальцем і голосно говорить: “за це в пеклі згориш”. Це було б схоже до засудження іншого – приховане піднесення себе над тим, хто проявив слабкість.
Було б важливо, розмовляючи, ніколи не забувати, що, як каже Писання, що “всі згрішили”, що ми запрошені “носити тягарі один одного” і що “у всьому [нехай буде] любов”. Наш досвід подолання власного гріха підказує ті форми, які прийме наша допомога іншим: показати красу добра, спонукати не зациклюватися на минулому і нагадати, що Бог милостивий.
За матеріалами: kmc.in.ua

Comments are closed