ОБ’ЯВЛЕННЯ МАТЕРІ БОЖОЇ У ФАТІМІ 1917 РОКУ

ПЕРШЕ ОБ’ЯВЛЕННЯ
13 травня 1917 року (неділя перед святом Успіння Пресвятої Богородиці) діти, як завжди, пасли овець у Кова да Ірія. День був сонячний, небо – безхмарне. Близько опівдня вони побачили раптовий спалах світла, схожий на блискавку. Невдовзі відбувся другий спалах. Налякані пастушки поспішили додому, але зупинилися від здивування. Перед ними над невеличким дубом з’явилася жінка: “Це була Пані в білій одежі, яскравіша від сонця. Вона випромінювала світло, ясніше та сильніше від сяйва кришталевого келиха, повного кришталево чистої води, крізь який пробивається проміння палаючого сонця. На вигляд їй було 15-18 років. ЇЇ обличчя було настільки гарне, що важко описати чи порівняти. Вираз обличчя – ані сумний, ані веселий; серйозний, з виразом помірного докору. Руки, складені на грудях при молитві, були спрямовані догори. Одяг був наче зітканим зі світла. Туніка була біла, пов’язана біля шиї золотим ланцюжком. Мантія – також біла, обведена золотом; вона покривала голову Богородиці й спускалася до п’ят, ледве торкаючись дубового листя. Ні волосся, ні вух не було видно. Яскраве світло так опромінювало її лице, що його неможливо було довго споглядати. З рук Діви Марії звисала вервиця (розарій). Зернятка були перлинами, а на кінці — срібний хрестик.”
Спогади Люсії:
– Не бійтеся, я вас не скривджу.
– Звідки є Ваша Милість? (запитала Люсія)
– Я є з Неба. (і Богородиця вказала рукою на небо)
– Що Ваша Милість бажає від мене?
– Я хочу, щоб ви приходили сюди протягом шести місяців, 13-го числа, в цій самій годині. Пізніше скажу, хто Я та що Я бажаю. Згодом повернуся сюди ще один раз, сьомий. […]
– Скажи мені, Пані, чи я теж піду до неба?
– Так, і ти підеш.
– І Жасінта?
– Так!
– І Франциск?
– І Франциск, але він мусить ще багато молитися на розарії.
– Чи хочете жертвувати себе Богу? Чи бажаєте зносити всі терпіння, які Він зішле вам, як надолуження за гріхи інших, якими Він є ображений? Чи хочете страждати за навернення грішників?
– Так, ми хочемо.
– Будете мати багато терпінь, але благодать Божа буде вашою підтримкою.
Вимовляючи ті слова, Богородиця розкрила долоні звідки на нас вилилося світло, що проникало в середину. Ми відчули себе немов зануреними в Бога. Якийсь внутрішній поштовх змусив нас впасти на коліна та молитися Пресвятій Трійці та Святій Євхаристії.
– “О, Пресвята Трійце, прославляю Тебе. Мій Боже, Мій Боже, люблю тебе в Пресвятих Дарах”.
Через кілька хвилин Діва Марія додала:
– Моліться на вервиці (розарії) щодня, щоб досягти миру та кінця війни.
Вона почала спокійно підніматися, в напрямку на схід, поки не зникла в безмежності неба. Світло, що оточувало її, немов прокладало їй шлях попереду.
Об’явлення тривало близько 10 хвилин. Навколо нічого не змінилося. Єдине, що їх стривожило, це вівці. Вони перейшли на сусіднє поле, де ріс горох. Але, на загальний подив, вони не зробили жодної шкоди. Повертаючись додому, пастушки домовилися тримати все в таємниці. Першою не витримала Жасінта й все розповіла матері. Франциску довелося підтвердити все, що розповіла сестра. Чутки про об’явлення швидко поширилися селом. Оскільки Люсія була найстаршою, її звинуватили в брехні та в тому, що виставила своїх рідних на посміховисько перед всім селом.
За матеріалами: sekretariatfatimski.pl

Comments are closed