ОБ’ЯВЛЕННЯ МАТЕРІ БОЖОЇ У ФАТІМІ 1917 РОКУ

ЧЕТВЕРТЕ ОБ’ЯВЛЕННЯ
“У серпні 1917 року Франциск, Гіацинта і Люсія не дочекалися чергового об’явлення Божої Матері в Кова да Ірія. Дітей замкнули у в’язниці, адже новина про об’явлення поширювалася дуже швидко, багато людей хотіли побувати у цьому місці, це створювало неабиякі труднощі місцевим чиновникам. Вони вигадали план! Вирішили затримати дітей і змусити їх зректися публічно своїх свідчень про побачене, сказати, що це був просто спектакль, оптичний обман, і що вони ніколи не чули і не бачили Богородиці. Якщо вони не відречуться і не визнають, що брешуть, то будуть варитись у казані гарячої олії! Всі троє відмовилися зректися і були готові зазнати такого жорстокого і болісного мучеництва.”
Оскільки я уже розповідала, що сталося цього дня, то відразу перейду до об’явлення, яке, як на мене, було увечері 15 серпня. (Об’явлення відбулося наступної неділі 19 серпня).
Оскільки я у той час не розрізняла днів місяця, то можу тут помилитися. Утім, я переконана, що це був той самий день, коли ми повернулися з Віли Нова де Оурему.
Коли ми з Франциском та його братом Йоаном гнали отару до Валіньос, я відчула щось надприродне, що наближалося до нас й огортало. Я зрозуміла, що зараз з’явиться Пресвята Діва Марія, і мені було страшенно шкода, що з нами немає Жасінти, тому я попросила її брата Йоана привести сестричку. Оскільки ж він не хотів іти, то я запропонувала йому два “віньтеньш”, після чого він побіг. А тим часом ми побачили з Франциском світло, яке ми називали блискавкою. Невдовзі після того, як прийшла Жасінта, ми побачили Пані над одним із дерев.
– Чого Ви бажаєте від мене?
– Я хочу, щоб ви прийшли 13-го до Кова да Ірії і щоб далі щоденно відмовляли розарій. В останній місяць Я подарую чудо, щоб усі повірили.
– Що нам робити з грошима, які люди залишають в Кова да Ірії?
– Потрібно зробити два переносні вівтарі. Ви з Жасінтою та ще дві дівчинки одягнені у біле будете нести один, а Франциск з трьома хлопчиками – другий. Гроші на ношах будуть призначені на свято Матері Божої Розарія, а залишок – на побудову каплички.
– Прошу Вас про зцілення кількох хворих.
– Добре, протягом року Я зцілю окремих. Моліться, багато моліться і приносьте жертви за грішників, тому що багато душ потрапляє до пекла, оскільки за них ніхто не молиться і не жертвує.
І знову, як і раніше, Вона піднялася у напряму сходу.
П’ЯТЕ ОБ’ЯВЛЕННЯ 13 вересня 1917року
Коли надійшла довгоочікувана хвилина, ми з Жасінтою і Франциском змушені були продиратися крізь натовп, який нас ледве пропустив. Дороги були заполонені людьми. Усі хотіли нас бачити і говорити з нами. Ніхто нікого не боявся. Безліч людей, а серед них високоповажні особи, протискалися крізь натовп, що нас оточував. Вони падали перед нами навколішки і благали переказати їхні прохання Матері Божій. Інші, котрі не могли дістатися до нас, кричали здалеку:
– Заради доброго Бога, попросіть Матінку Божу, щоб Вона виявила своє милосердя до мого сина каліки і зцілила його!
Інший кричав:
– Вона повинна зцілити мою сліпу дитину! Ще інші:
– І мою – вона німа!
– Нехай мої чоловік і син повернуться додому з війни!
– Нехай навернеться грішник!
– Нехай зцілить мене від туберкульозу!
Тут на очах були усі нещастя людства, дехто кричав з дерев і мурів, на які вони вилазили, щоби побачити нас, коли проходитимемо мимо. Обіцяючи допомогти одним і протягуючи руки іншим, щоб підвести їх із землі, ми просувалися далі за допомогою кількох чоловіків, що прокладали нам дорогу.
Коли я тепер читаю у Новому Завіті про чуда, що чинилися у той час, коли Спаситель подорожував Палестиною, то пригадую ці події, які мені довелося пережити дитиною на бідних дорогах від Алжустрелу до Фатіми і Кова да Ірії. Я дякую Богу і жертвую Йому віру нашого доброго португальського народу. Гадаю, якщо вони кидалися навколішки перед трьома бідними дітьми тільки тому, що цим дітям була дарована благодать говорити з Матінкою Божою, то що б вони зробили, якби побачили перед собою самого Ісуса? Але, це не стосується теми. Це мій олівець ковзнув у сторону, куди я не хотіла. Терпеливості, знову щось непотрібне! Проте я не буду це знищувати, щоб не псувати зошит.
Нарешті ми підійшли до дуба у Кова да Ірії і почали усі разом відмовляти розарій. Невдовзі ми побачили світло, а потім над дубом Пресвяту Діву Марію.
– Відмовляйте і далі розарій, щоб виблагати кінець війни. У жовтні прийде також Господь Ісус, Мати Божа Страждань і Кармелю, святий Йосиф з Дитятком Ісусом, щоби благословити світ. Господь задоволений вашими жертвами, але Він не хоче, щоб ви спали зі шнурком. Носіть його тільки удень.
– Мене так багато людей просило виблагати у Вас багатьох милостей: зцілити хворих і глухонімих.
– Так, одних Я зцілю, інших – ні. У жовтні Я здійсню чудо, щоб усі повірили.
І Вона, як звичайно, почала підніматися і зникла. 
За матеріалами книги: Спогади сестри Лусії з Фатіми

Comments are closed