Чим є порада? Це конкретна допомога, висловлена навчанням або показом способів виходу з труднощів, які людина переживає на шляху до визначеної собі мети. Раджу тобі, так як сам запитую себе, що б я зробив у твоїй ситуації і що було б для мене добрим — ти, якщо хочеш, можеш почерпнути з мого досвіду.
Щоб виконати цей вчинок милосердя – радити тим, хто сумнівається, – треба, насамперед, знайти на це час і відповідне місце. Потрібно з кимось, хто сумнівається, поговорити, вислухати його сумніви і тільки після поділитися тим, що прийшло на думку, коли його слухав; висловити те, що вважаю в цій ситуації, – якщо б я в ній опинився – відповідним, підходящим. Важливим є те, щоб залишити шукаючому свободу з моїх слів вибрати те, що для нього найбільш відповідне.
Не менш важливо те, щоб, сумніваючись, молитися про вміння не попадати у зневіру. Ця благодать є даром Бога і одночасно завданням людини.
Свята сестра Фаустина у своєму “Щоденнику” пише, що в різних кризах, які переживаємо на шляху духовного розвитку, в Церкві знайдемо допомогу, яка нас захистить перед сумнівами: “Щоб не мала ні в чому сумнівів, Ти віддав мене під опіку своєї Святої Церкви, цієї щирої і ніжної Матері, яка мене від Твого імені зміцнює в трудах віри і дбає, щоб я ніколи не блукала. О мій Господи, на дорозі мого життя Ти поставив святих священиків, які показують мені впевнений шлях” (Щод. 1489).
Це є для нас доброю підказкою – коли говоримо про те, що маємо сумніви у вірі, сповідник або духовний керівник, яких дає нам Церква, своїм словом зміцнюють, нагадують радою і ведуть нас по дорозі до Бога.
Дар ради є одним з дарів Духа Святого. Тому, якщо хтось хоче добре порадити, повинен, насамперед, роблячи це, покладатися на Бога, адже мова йде не про те, щоб поділитися своєю думкою, але щоб добре порадити тому, хто сумнівається.
